Продукція

Мед або мід — густа солодка маса, яку бджоли виробляють з нектару квітів. За походженням розрізняють квітковий (нектарний) і падевий мед.

 

Квітковий мед бджоли виробляють з нектару квіток багатьох видів рослин. У більшості це суміш, яка утворюється при збиранні краплинок з кількох рівних медоносів, що одночасно цвітуть поблизу пасіки. Такий змішаний бджолами продукт називають збірним, або поліфлорним, медом, а коли у вулик надходить нектар майже з однієї медоносної рослини, його називають монофлорним[en]. В Україні поширені сорти монофлорного меду з гречкилиписоняшникаеспарцетуконюшинибуркунубілої акаціїріпака та інших рослин. Кожний має своєрідний смакколір, відрізняється вмістом цілого ряду речовин, проте за хімічним складом всі сорти квіткового меду дуже близькі.

Перга́ — квітковий пилок рослин, який збирають медоносні бджоли, змочують нектаром, складають у комірки стільників, утрамбовують і заливають медом. Перга — важливий корм для бджіл; містить білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, ферменти, гормони. Найбільша кількість запасів перги протягом активного сезону спостерігається в травні — липні, найменша — в квітні.

Формування перги

За рахунок ферментів бджолиної слини та меду, без доступу повітря, пилок піддається бродінню і перетворюється в новий продукт — пергу. В результаті цього процесу кількість білків і ліпідів зменшується, але зростає вміст молочної кислоти та вуглеводів. Наявність в перзі великої кількості молочної кислоти заважає розвиткові бактерій і пліснявих грибів.

Використання перги бджолами

Бджоли використовують пергу для вигодовування розплоду, переважно весною та влітку. Перга на відміну від пилку стерильна, тому вона краще засвоюється і перетравлюється личинками бджіл. Поживна цінність перги в 3 рази вище пилку і в 9 разів вище будь-якого іншого замінника пилку. Поїдаючи пергу, бджоли в триденний термін формують серцево-судинну, кровотворну, нервову системи і шлунково-кишковий тракт, при цьому їхня маса зростає в 1500 разів. Крім того, що перга є єдиним джерелом білка і мінеральних речовин для бджіл, вона має також цілу низку інших речовин, що беруть участь в обмінних процесах.

Цінність перги

Перга є найдосконалішою біологічно активною харчовою добавкою, поступаючись лише маточному молочку, яке бджоли виробляють з перги. Перга посилює синтез протеїнів, впливає на розподіл ліпідів і фосфоліпідів. У свіжій перзі міститься більше дріжджових грибків, ніж у зрілій.

Цілющі властивості перга отримує з лікарських трав, оскільки найбільш корисні речовини найчастіше концентруються у квітах. Такої біологічної активності не має жоден натуральний продукт у світі. Перга відновлює діяльність шлунково-кишкового тракту, печінки, щитовидної залози, поліпшує систему кровообігу, зменшує інтоксикацію, уповільнює ріст пухлин. Перга максимально засвоюється організмом, вона підсилює дію живильних речовин, за рахунок чого нормалізується функціонування органів. Це унікальний продукт, тому що перга виробляється бджолами в обмеженій кількості. Пергу неможливо штучно культивувати чи підробити.

Відмінність дії перги від дії пилку

Перга краще засвоюється організмом людини і діє ефективніше, завдяки наявності в ній біологічно активних речовин у збалансованому вигляді. Перга також довше зберігається, не втрачаючи своїх цілющих властивостей. У перзі значно більше вітамінів, ніж в пилку, особливо А, В, Е, К. Також при перетворенні бджолами пилку в пергу руйнуються алергени.

Бджолиний віск

 
Бджолиний ві́ск — речовина, що виробляється особливими восковими залозами, розташованими на стернітах робочої бджоли. На останніх чотирьох черевних півкільцях помітні оголені частини тіла з блискучою поверхнею. Вони називаються восковими дзеркальцями і служать місцем накопичення тонкого шару воску у вигляді пластинок під час функціонування залоз.[1][2] Виділяють віск тільки молоді бджоли. На вироблення 1 кг воску витрачається 3,5 кг меду, та деяка кількість перги.[3]

На більшості пасік отримують до 1 кг воску на сім’ю за сезон.[1]

Бджоли будують з воску гніздо у вигляді двосторонніх сотів. Сот складається з шестигранних комірок, повернених дном одне до одного. Комірки перебувають майже в горизонтальному положенні, їх краї дещо припідняті доверху.[1]

Віск у вигляді свіжовідбудованої соти має білий колір, а отриманий після переробки воскової сировини — від світло- до темно-жовтого. На холоді він твердий, крихкий, при нагріванні стає м’яким і плавиться. Температура плавлення 62-63 °C. Віск легший за воду. Густина його при 15 °C 0,956-0,959. Він розчинний в скипидаріхлороформібензині і інших органічних речовинах.[1]

Бджолиний віск знаходить застосування в медицині. Він входить до складу деяких пластирів, мазей, кремів. Віск добре всмоктується шкірою і додає їй гладкого і ніжного вигляду, тому він широко застосовується в косметичній медицині.

Ма́точне молочко́ — секрет медових бджіл, який використовується ними для годування личинок. Маточне молочко споживається всіма личинками, особливо личинкою, з якої виростає матка.
Бджоли виділяють його спеціальними залозами. Залози функціонують в першу половину життя бджіл, зайнятих внутрішньовуликовими роботами.[1]

Опис

Маточне молочко — желеподібна білувато-жовта маса. На відкритому повітрі воно жовтіє, стає коричневим, висихає і втрачає властиві йому якості. В свіжому вигляді молочко містить 2/3 води. В сухій масі від 35 до 58% білків, до 18,7 — жирів, до 27,9 — вуглеводів і 2,31-3,94% золи. В складі молочка багатий набір вітамінів, особливо групи В, наявні ферменти, гормони.[1]

В лікуванні

Маточне молочко містить незамінні для людини амінокислоти та вітаміни, проте деякі його корисні властивості втрачаються за кімнатної температури та під дією сонячного світла. Наявне в аптеках маточне молочко повинно зберігатися в прохолодному темномі місці. Його рекомендують дорослим при гіпертонії, розладах травлення, стресах, у післяпологовий період, при себореї шкіри обличчя. Також маточне молочко вживають для поліпшення апетиту, після важких захворювань, як загально зміцнювальний засіб, для регулювання кров’яного тиску. Під наглядом лікаря препарат маточного молочка можна вживати не лише дорослим, а й дітям і новонародженим.

Загальний опис

Прополіс являє собою суміш різних речовин, серед яких переважають зібрані з бруньок (березатополявільхавербакаштан), стебел і листків рослин смоли та бальзами. Бджоли приносять клейку масу в корзинках задніх ніг. У вулику до них домішуються віск, квітковий пилок або бальзамисті оболонки пилкових зерен, а також виділення верхньощелепних залоз бджіл. При добуванні з гнізда в прополіс потрапляють часточки деревини, утеплювальних матеріалів, тіла бджіл. Прополіс бджоли використовують як будівельний матеріал для полірування воскових комірок, склеювання рамок, корпусів, замазування щілин, звуження льоткових отворів, просмолювання внутрішньої поверхні вулика тощо. Завдяки специфічній дії його на мікроорганізми підтримується належний санітарний стан гнізда.

Фізичні властивості

Прополіс має частіше коричневе, зеленувате, буре або сіре забарвлення. Запах його специфічний, смолистий, дуже стійкий, зберігається протягом багатьох років. Залежно від місць збору вираженість і стійкість аромату різна. Смак переважно гіркий, терпкий, деколи пекучий. Консистенція змінюється залежно від температури. В прохолодному місці (нижче плюс 15°C) перебуває в твердому стані і здатний кришитись, в бджолиному гнізді (при температурі вище плюс 30°C) — м’який і клейкий. При підігріві в межах 64-69°C стає текучим, а від 80 до 104°C — плавиться. Прополіс важчий за воду (густина 1,11-1,27 г/см3). Як розчинники залежно від призначення можуть бути використані етиловий і метиловий спирт, ефірацетон, чотирихлористий вуглець. Добре екстрагує в рослинних оліях і тваринних маслах (при температурі 80-100°C), вазеліні, слабо в воді, молоціоцтовій кислоті.[1]

Склад прополісу

Склад прополісу: рослинні смоли (в середньому 55%); бальзами, які містять у вигляді складних сумішей ефірні олії (8), дубильні речовини (8), ароматичні альдегіди, фенолокислоти; віск (22); квітковий пилок (5-11%); механічні домішки. В ньому великий набір мінеральних елементів, містяться вітаміни та інші речовини. До групи біоактивних сполук відносяться флавоноїди з їх антибактеріальними властивостями.[1]

Вихід продукції від однієї сім’ї може становити 50—100 г (буває і 200 г). Висока прополісопродуктивність властива сірим гірським кавказьким бджолам.[1]

Зібрану продукцію формують у валки різних розмірів і зберігають в поліетиленових мішках або скляному посуді.

Заготовлюють прополіс для потреб медицини, ветеринарії та промисловості.

Збір прополісу

Збирають прополіс протягом усього сезону, зскрібаючи стамескою або іншим інструментом під час огляду бджолиних сімей. Найбільше його отримують в кінці літа, коли бджоли готують гнізда до зимівлі. Порівняно багато прополісу бджоли відкладають біля льотків з внутрішньої сторони вулика.[1]

Лікарські та фармакологічні властивості

Прополіс має добре задокументовані фармакологічні властивості, включаючи протимікробні, антиоксидантні, протизапальні, імуномодулюючі та кардіозахисні ефекти. Відповідні дослідження були проведені при Кафедрі педіатрії і підліткової медицини Гонконзького університету в 2013 році[2].

Дослідженнями, проведеними в 2016 році при Дослідницькому центрі біоінформатики та медичної інформатики при Державному університеті Сан-Дієго, Каліфорнія, США, були також підтверджені протимікробні, протизапальні та імуномодулюючі ефекти та встановлено, що прополіс має антиракові властивості[3].

Застосування

З прополісу виготовляють спиртові настої, спиртові емульсії, прополісне молоко, прополісне вершкове масло, ефірний екстракт тощо. Прополіс має сильну антимікробну, і стимулюючу дію. Використовують його також для інгаляції. З лікувальною метою препарати прополісу застосовують тільки під наглядом лікаря.

У народній медицині прополіс здавна використовується як лікувальний засіб при лікуванні ран. Має сильно виражену місцеву знеболюючу дію. Анестезуюча (знеболююча) сила 0,25% спиртового розчину прополісу перевершує дію новокаїну в 3.5 разу.

Болгарський професор Христо Мемерскі пропонує застосовувати прополіс від простудних захворювань та грипу, а також шлунково-кишкових захворювань. Він рекомендує 20-30 крапель [настойки] прополісу розводити у 50 мл води та пити двічі на день[4].

Медовий напій, також мед, хмільний мед, питний мед, медівка, медовиця, медуха, медовуха — слабоалкогольний напій, виготовлений шляхом ферментації з бджолиного меду.

 

Powered by Forecast
°C
___
______
  • Low Temp. ___°C
  • High Temp. ___°C
___
______
Ноябрь 20th 2018, Вторник
°C
   ___
  • TEMPERATURE
    °C | °C
  • HUMIDITY
    %
  • WIND
    m/s
  • CLOUDINESS
    %
  • SUNRISE
  • SUNSET
  • Ср 21
    °C | °C
    Cloudiness
    %
    Humidity
    %
  • Чт 22
    °C | °C
    Cloudiness
    %
    Humidity
    %
  • Пт 23
    °C | °C
    Cloudiness
    %
    Humidity
    %
  • Сб 24
    °C | °C
    Cloudiness
    %
    Humidity
    %
  • Вс 25
    °C | °C
    Cloudiness
    %
    Humidity
    %
  • Пн 26
    °C | °C
    Cloudiness
    %
    Humidity
    %
Никого нет on-line